Аносов І.П. Хоматов В.Х. Чай С.М.

АНАТОМІЯ

Подпись: НЕРВОВА СИСТЕМА, ОРГАНИ ЧУТТЯ

М. РОМБОПОДІБНИЙ (rhombencephalon) — відділ головного мозку, походить із заднього мозкового міхура зародка. До ромбоподібного мозку належать довгастий і задній мозок (міст, мозочок). Порожнина ромбоподібного мозку — четвертий шлуночок.

М. СЕРЕДНІЙ (mesencephalon) — розташований між мостом і проміжним мозком. Складається з покриву середнього мозку і ніжок великого мозку. Порожниною середнього мозку є водопровід мозку (вузький канал 2 см завдовжки, який з'єднує четвертий і третій шлуночки мозку. Покрив середнього мозку має вигляд пластинки білої речовини, на якій розташовані дві пари горбків: верхніх і нижніх. Верхні містять ядра підкіркових центрів зору, а нижні — слуху. Від пластинки покришки беруть початок покриш-ко-цибулинний і покришко-спинномозковий шляхи, які забезпечують рухи тіла у відповідь на зорові і слухові подразники. Ніжки великого мозку мають вигляд двох товстих тяжів, розташованих нижче від моста. Між ніжками виходить черепний окоруховий нерв (III пара). У ніжці розрізняють основу (передня частина) і покришку (задня частина), між якими міститься чорна речовина (координує акти жування і ковтання). В основі ніжки мозку проходять лише низхідні шляхи від кори великих півкуль (пірамідний, кірково-мостовий, кірково-ядерний). Покришка ніжок містить як низхідні, так і висхідні шляхи. Зверху її обмежує водопровід мозку, а знизу — чорна речовина. Сіра речовина навколо водопроводу складається з ядер блокового і окорухового нервів, ядра середньомозкового шляху трійчастого нерва, а також додаткового окорухового ядра (парасимпатичне ядро Якубовича). Центральне місце покришки займає червоне ядро — центр екстрапірамідних шляхів (керує автоматичними, несвідомими рухами, підтримує тонус мускулатури). Від червоного ядра починається червоноядерно-спинномозковий шлях, що несе імпульси узгодження і автоматизації рухів. Разом із сітчастим утвором і чорною речовиною червоне ядро регулює м'язовий тонус.

М. СПИННИЙ (medulla spinalis) — відділ центральної нервової системи. Це циліндричної форми нервовий тяж, що міститься у хребетному каналі від великого потиличного отвору до І—II поперекового хребця. Закінчується мозковим конусом, який переходить у кінцеву нитку. Кінцева нитка зростається з окістям куприка, сприяючи фіксації спинного мозку. Довжина спинного мозку 40—45 см, діаметр 1—1,5 см, маса ЗО—36 г. Мозок вкривають три оболонки: тверда, павутинна і м'яка. Спинний мозок має два потовщення (шийне і поперекове), що утворені скупченням невронів для іннервації верхніх і нижніх кінцівок. На передній поверхні мозку проходить черевна (передня) серединна щілина, на задній — спинна (задня) серединна борозна. Внутрішня будова спинного мозку представлена сірою і білою речовиною. Сіра речовина лежить у центральній його частині На поперечному розрізі утворюється фігура, яка нагадує метелик з розкритими крилами. Передні виступи бічних частин сіроі речовини називаються передніми рогами, а задні — задніми. У грудній і поперековій частинах мозку є ще бічні роги. Права і ліва половини сірої речовини з'єднані між собою сірою спайкою. У сірій спайці проходить центральний канал спинного мозку, в якому міститься цереброспінальна рідина. Передні роги містять моторні і вставні неврони, задні — чутливі ядра, а бічні — симпатичні неврони. З бічних борозенок спереду і ззаду по обидва боки спинного мозку двома поздовжніми низками виходять корінці спинномозкових нервів. Передні корінці виходять за межі спинного мозку з передніх рогів, а задні входять у задні роги. За функцією передні корінці рухові, задні — чутливі. Обидва корінці перед входом у міжхребцевий отвір з'єднуються, утворюючи змішаний спинномозковий нерв. Частину спинного мозку, яка дає початок одній парі спинномозкових нервів, називають сегментом спинного мозку. Сегментів 31:0 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий.

Біла речовшиі кожної половини спинного мозку поділяється на три канатики: передній, задній і бічний. Волокна білої речовини розподіляють на три групи: волокна апарату спинного мозку (сполучають сегменти спинного мозку між собою); волокна (пучки), які сполучають спинний мозок з головним (висхідні) і головний мозок зі спинним (низхідні). Передній канатик містить власні пучки, а також передній пірамідний шлях, присінково-спинномозковий шлях і передній спинномозково-згірний шлях. У бічному канатику проходять власні пучки, бічний пірамідний шлях, передній спин-номозково-мозочковий шлях, задній спинномозково-мозочковий шлях, спинномозково-покришковий шлях, покришко-спинномоз-ковий шлях, бічний спинномозково-згірний шлях, червоно-спинномозковий шлях. У задньому канатику, крім власних пучків, є тонкий і клиноподібний пучки.

МОЗОЛИСТЕ ТІЛО (corpus callosum) — частина кінцевого мозку. Сполучає обидві півкулі великого мозку між собою. У мозолистому тілі розрізняють стовбур (центральна частина), коліно, що загинається донизу назад і звужується, утворюючи дзьоб мозолистого тіла (у передній частині) і подушку (в задній частині). Мозолисте тіло складається із комісуральних волокон, які сполучають   праву   і  ліву   півкулі.   Під   мозолистим тілом залягає склепіння (також із білої речовини).

МОЗОЧОК (cerebellum) — частина заднього мозку. Розташований позаду довгастого мозку і моста. Тіло мозочка складається з черв'яка (центральна частина) і двох великих випуклих частин — півкуль. Мозочок складається з білої і сірої речовини. Поверхня його покрита тонким шаром сірої речовини (1—2,5 им) — корою мозочка. У корі розрізняють три шари: зовнішній — молекулярний, середній — гангліозний (клітини Пуркіньє) і внутрішній — зернистий. По поверхні мозочка проходять борозни, які ділять мозочок на часточки. Завдяки цьому його поверхня у дорослої людини становить 850 см .Біла речовина міститься в товщі мозочка у вигляді білих смужок, які проникають у кожну часточку і листоподібних звивин. На сагітальному розрізі мозочка така своєрідна форма розподілу сірої і білої речовини, наче розгалужене дерево, дала підставу стародавнім анатомам назвати мозочок «деревом життя». Серед білої речовини — ядра: ядро вершини, кулясте, кіркоподібні і зубчасте — найбільше.

Мозочок сполучається із сусідніми частинами мозку за допомогою трьох пар ніжок. Нижні ніжки з'єднують мозочок з довга­стим мозком. Через них до мозочка надходять пропріоцептивні імпульси з усього тіла. Середні ніжки ведуть до моста. Кірково-мосто-мозочковий шлях, через який кора великих півкуль впливає на функцію мозочка. Верхні ніжки мозочка зв'язують його із середнім мозком. Через них до мозочка проходить передній спинномозково-мозочковий шлях, а з мозочка йдуть волокна зубчастого ядра, які закінчуються в червоному ядрі середнього мозку і в здоровому горбі. Мозочок має відношення до координації рухів і гравітації. Крім того, він є вищим центром автономних функцій.

М'ЯЗИ ОЧНОГО ЯБЛУКА (muscula bulbi oculi) — забезпечують різноманітність рухів ока. їх усього шість: чотири прямі — верхній, нижній, бічний і присередній і два косі — верхній і нижній. Завдяки цим м'язам очі у людини можуть повертатись так, щоб на предметі, який потрапить у поле зору, сходились зорові осі обох очних яблук.

НЕВРОН (невроцит, нейрон, клітина нервова) (neuronum) — структурно-функціональна одиниця нервової системи. Має тіло і певну кількість відростків, різноманітну форму. У центрі тіла неврона міститься велике кругле світле ядро з одним або кількома ядерцями. Цитоплазма неврона містить усі органоїди загального призначення, а також велику кількість гранул базофільної речовини (тігроїдної, або Ніссля) — гранулярна ендоплазматична сітка Крім того, цитоплазма неврона має велику кількість волоконець — неврофібрил. Неврони можуть мати один, два й кілька відростків, залежно від чого їх поділяють на уніполярні, або одновідросткові, біполярні — з двома відростками, мультиполяріїі — з багатьма відростками. Є також псевдоумітюлярні неврони: від тіла відходить один відросток, який поділяється на два відростки. Частина відростків неврона може бути деревоподібно розгалуженою — деіідрити. І лише один відросток не розгалужується — це аксон. Його довжина у дорослої людини досягає 1,5 м. Дендрити проводять нервові імпульси, які йдуть до тіла неврона, а через аксон — від тіла неврона. Залежно від функції неврони поділяються на три групи: чутливі, або рецепторні; рухові, або ефекторні; асоціативні, або вставні. Неврони першої групи передають нервові імпульси до центральних відділів нервової системи, другої — до робочих органів і третьої — здійснюють зв'язки між невронами.

НЕРВ (nervus) — утворений пучками м'якушевих (мієлінових), або безм'якушевих (безмієлінових) нервових волокон, які об'єднуються сполучною тканиною. Зовнішня оболонка нерва — еліневрій — складаається з пухкої сполучної тканини, кровоносних і лімфатичних судин. Від зовнішньої оболонки всередину відходять прошарки сполучної тканини, або периневрій, які розділяють нерв на кілька частин. Від периневрія відходять прошарки сполучної тканини, до складу якої входять видовжені фібробласти, а міжклітинна речовина представлена аргірофільни-ми волокнами, що утворюють ендоневрій. Сполучна тканина ендо-неврія зв'язує окремі волокна та пучки нервових волокон, з'єднуючись із базальною мембраною нервових волокон. Залежно від функції розрізняють нерви чутливі, рухові і змішані. Чутливі нерви утворені відростками нервових чутливих вузлів черепних нервів або спинномозкових вузлів. Рухові нерви складаються з відростків нервових клітин рухових ядер черепних нервів або передніх рогів спинного мозку. Змішані нерви містять і чутливі, і рухові волокна. Автономні (вегетативні) нерви утворені відростками клітин автономних ядер черепних нервів або бічних рогів спинного мозку.

Н. БЛОКОВИЙ (n. trochlearis) — IV пара черепних нервів. За функцією руховий. Виходить з мозкового стовбура позаду горбків середнього мозку на основу мозку між ніжкою і скроневою часткою півкулі. Проходить через верхню очноямкову щілину в очну ямку. Іннервує тільки один верхній косий м'яз очного яблука.

Н. БЛУКАЮЧИЙ (n. vagus) — X пара черепних нервів, змішаний: містить рухові, чутливі і парасимпатичні волокна. Називається блукаючим тому, що проходить через шию, грудну і черевну порожнини, даючи гілочки до більшості внутрішніх органів, наче блукаючи з одного органа на інший. Починається 10—15 корінцями, які сполучаються між собою, і виходить з черепа через яремний отвір. Вийшовши, нерв лягає між сонною артерією і внутрішньою яремною веною в глибині. У ділянці шиї дає гілочки до горла, гортані, трахеї, стравоходу, а також верхні і нижні серцеві гілки, гілки до м'язів м'якого піднебіння. Проходить у грудну порожнину, де з однойменним нервом протилежного боку утворює стравохідне сплетення. З нього виходять два блукаючих стовбури (передній і задній), які проникають у черевну порожнину через стравохідний отвір діафрагми. Від грудного відділу відходять гілки: грудні серцеві, бронхіальні, стравохідні В черевній порожнині стовбури діляться на кінцеві гілки. Від переднього стовбура відходять передні шлункові й печінкові гілки, від заднього — задні шлункові й черевні гілки. Останні йдуть до черевного сплетення, а з нього до органів черевної порожнини. Блукаючий нерв не іннервує тільки органів малого таза, а також лівої частини товстої кишки, починаючи від лівої частини поперекової ободової кишки.

Н. ВЕЛИКОГОМІЛКОВИЙ (n. tibialis) — гілка сідничного нерва. Проходить донизу між триголовим м'язом гомілки і глибокою групою м'язів, іннервуючи їх, відхиляється медіально, обгинає медіальну (присередню) кісточку гомілки і виходить на підошву під назвою підошовного нерва. Тут він поділяється на медіальну і латеральну гілки, іннервуючи шкіру і м'язи підошви.

Н. ВІДВІДНИЙ (a abducens) — VI пара черепних нервів: руховий. Виходить з мозку між мостом і пірамідою довгастого мозку. Через верхню очноямкову щілину проходить в очну ямку. Іннервує зовнішній прямий м'яз ока.

Н. ДІАФРАГМАЛЬНИЙ (n. phrenicus) — найбільший нерв шийного сплетення; змішаний. Спускається до грудної порожнини, проходить у передньому середостінні, проникає в діафрагму. Рухові волокна іннервують м'яз діафрагми, а чутливі — плевру й перикард.

Н. ДОДАТКОВИЙ (n. accessorius) — XI пара черепних нервів; руховий. Виходить з бічної поверхні довгастого мозку. З черепа виходить через яремний отвір. У ділянці шиї іннервує грудино-ключично-соскоподібний і трапецієподібний м'язи.

Н. ЗАТУЛЬНИЙ (n. obturatorius) — гілка поперекового сплетення; змішаний. Виходить з-під медіального краю великого поперекового м'яза, проходить уздовж бічної стінки малого таза до за-тульного отвору крізь затульну перетинку. Іннервує шкіру медіальної поверхні стегна, кульшовий суглоб і всі привідні м'язи стегна.

Н. ЗОРОВИЙ (n. opticus) — II пара черепних нервів; чутливий. Складається з аксонів гангліозних нервових клітин сітківки ока. Пронизуючи оболонки ока, аксони виходять із задньої поверхні очного яблука у вигляді зорового нерва. Зоровий нерв проходить з очної ямки у порожнину черепа через зоровий канал і спереду від турецького сідла утворює перехрестя з однойменним нервом протилежного боку.

Н. ЛИЦЕВИЙ (n. facialis) — VII пара черепних нервів: змішаний. Виходить із моста у ділянці мосто-мозочкового кута поруч з проміжним нервом, який приєднується до лицевого нерва, будучи його складовою частиною. До складу лицевого нерва входять рухові, чутливі і парасимпатичні волокна. Рухові волокна іннервують мімічні м'язи, підшкірний м'яз шиї, заднє черевце двочеревцевого м'яза, шилопід'язиковий м'яз. Чутливі волокна нерва запезпечують смакову чутливість слизової оболонки передніх двох третин язика, м'якого піднебіння. Парасимпатичні волокна (секреторні) іннервують підщелепну і під'язикову залози.

Н. ЛІКТЬОВИЙ (a ulnaris) — нерв плечового сплетення; змішаний. На плечі не розгалужується. Вийшовши на передпліччя, іннервує ліктьовий згинач зап'ястка і ліктьовий суглоб, а на кисті — м'язи підвищення мізинця, усі міжкісткові м'язи, а також шкіру двох з половиною пальців, починаючи з мізинця.

Н. МАЛОГОМІЛКОВИЙ (a peronalus communis) — гілка сідничного нерва; змішаний. Іде латерально до головки малогомілкової кістки і розгалужується на кінцеві гілки — поверхневий і глибокий малогомілкові нерви. Поверхневий нерв іннервує м'язи латеральної групи і шкіру гомілки, медіального краю стопи, медіальної сторони першого пальця, глибокий — передню групу м'язів гомілки, третій малогомілковий м'яз, короткий м'яз — розгинач пальців, короткий м'яз — розгинач великого пальця, а також шкіру І і II пальців.

Н. НЮХОВИЙ (a olfactorii) — І пара черепних нервів; чутливий. Починається 15—20 гілочками, що утворені центральними відростками нюхових клітин, розташованих у нюховій ділянці слизової оболонки порожнини носа. Входять у порожнину черепа і закінчуються на клітинах нюхової цибулини. Іннервують слизову оболонку порожнини носа (верхній відділ).

Н. ОКОРУХОВИЙ (a oculomotorius) — ПІ пара черепних нервів; змішаний. З'являється на поверхні мозку біля медіального краю ніжки мозку, проходить в очну ямку через верхню очноямкову щілину. Іннервує м'язи очного яблука: верхній, нижній і бічний прямі, нижній косий, піднімач верхньої повіки. Парасимпатичні волокна нерва іннервують війковий м'яз і м'яз, який звужує зіниці.

Н. ПІД'ЯЗИКОВИЙ (n. hypoglossus) — XII пара черепних нервів: руховий. Виходить з мозку окремими корінцями між оливою і пірамідою. З черепа виходить через канал під'язикового нерва в потиличній кістці. Іннервує м'язи язика і м'язи, розташовані нижче під'язикової кістки.

Н. ПРИСІНКОВО-ЗАВИТКОВИЙ (a vestibulocochlearis) — VІІI пара черепних нервів; чутливий. Утворений центральними відростками невронів присінкового вузла і спірального вузла завитки. Периферичні відростки клітин присінкового і спірального вузла завитки утворюють нерви, які закінчуються у присінковій (вестибулярній) частині перетинчастого лабіринту внутрішнього вуха і спіральному (кортіівому) органі завиткової протоки.

Н. ПРОМЕНЕВИЙ (a radialis) — найтовщий нерв плечового сплетення; змішаний. Лежить позаду від пахвової артерії іде до­низу, обгинає плечову кістку ззаду і, дійшовши до латерального надвиростка плеча, розгалужується на глибоку і поверхневу гілки. Іннервує триголовий м'яз плеча, шкіру задньої поверхні плеча і передпліччя, усі м'язи задньої поверхні передпліччя, шкіру двох з половиною пальців, починаючи від великого.

Н. СЕРЕДИННИЙ (a medianus) — нерв плечового сплетення; змішаний. Бере початок двома корінцями з плечового сплетення, в ділянці плеча гілок не дає. На передпліччі займає серединне положення, проходячи від круглим пронатором і поверхневим згиначем пальців до кисті. Іннервує всі м'язи передньої поверхні передпліччя, за винятком ліктьового згинача кисті і половини глибокого згинача пальців. Проходячи в каналі під поперечною зв'язкою зап'ястка, нерв виходить на кисть, де відходять чутливі і рухові гілки. Рухові гілки іннервують більшість м'язів кисті. Чутливих гілок три — загальні долонні пальцеві нерви, які потім поділяються на власне пальцеві нерви (їх 7) й іннервують шкіру І, II, III і латеральний бік IV пальців.

Н. СІДНИЧНИЙ (n. ischiadicus) — є основним продовженням крижового сплетення. Це найбільший нерв людського організму; змішаний. Виходить із таза через великий сідничний отвір, на стегні йде посередині серед м'язів задньої групи стегна, які іннервує. Не доходячи до підколінної ямки, поділяється на дві великі гілки — великогомілковий і загальний малогомілковий нерв.

Н. СТЕГНОВИЙ (a femoralis) — найбільша гілка поперекового сплетення; змішаний. Виходить з-під латерального краю великого поперекового м'яза, проходить уздовж нього донизу і разом з ним проходить під пахвинною зв'язкою на стегно. Іннервує усі м'язи і шкіру передньої поверхні стегна. Його гілка — прихований нерв — іде до шкіри передньої поверхні гомілки і тилу стопи.

Н. ТРІЙЧАСТИЙ (a trigeminus) — V пара черепних нервів; змішаний. Виходить з мозку між мостом і середньою ніжкою мозочка двома корінцями — чутливим і руховим. Проходячи над верхнім краєм кам'янистої частини (піраміди) скроневої кістки, лягає на її передню поверхню. Тут на його чутливих корінцях утворюється потовщення — півмісяцевий (гассерів) вузол, який складається із скупчення чутливих клітин. Від вузла відходить три гілки, тому і нерв дістав назву трійчастого. Перша гілка трійчастого нерва — очний нерв (чутливий). Іннервує вміст очної ямки, шкіру лоба, верхньої повіки і спинки носа. Друга гілка — верхньощелепний нерв (чутливий). Іннервує зуби верхньої щелепи, шкіру нижньої повіки, щоки, носа, верхньої губи, а також частину слизової оболонки носа і ротової порожнини. Третя гілка — нижньощелепний нерв (змішаний). Його чутливі гілочки іннервують зуби нижньої щелепи, слизову оболонку язика, щік, ясен, шкіру нижньої губи і підборіддя, рухові — всю жувальну мускулатуру (4 м'язи), а також щелепно-під'язиковий м'яз і переднє черевце двочеревцевого м'яза.

Н. ЯЗИКО-ГОРЛОВИЙ (n. glossopharyngeus) — IX пара черепних нервів; змішаний. Виходить з бічного канатика довгастого мозку. З черепа виходить через яремний отвір. Іде вперед, донизу і вступає в товщу язика, даючи гілочки до горла. До складу язико-горлового нерва входять чутливі, рухові і парасимпатичні волокна. Рухові гілочки іннервують шилогорловий м'яз, чутливі — слизову оболонку горла, задньої третини язика, сонний синус, парасимпатичні (секреторні) — слизову оболонку барабанної порожнини, слухової труби, привушну залозу.

НЕРВИ МІЖРЕБЕРНІ (nn. intercostales) — 12 пар передніх гілок грудних нервів; сплетень не утворюють. Відійшовши від спинно-мозкових нервів, проходять у міжреберних проміжках і розходяться між внутрішнім і зовнішнім міжреберними м'язами до грудини.Нижні міжреберні нерви вступають у передню черевну стінку. Передня гілка XII грудного нерва називається підреберним нервом. Іннервують міжреберні м'язи, відповідні ділянки м'язів черевного преса, шкіру грудей, живота, а також беруть участь в іннервації плеври й очеревини.

Н. СПИННОМОЗКОВІ (па spinales) — утворюються внаслідок злиття заднього (чутливого) і переднього (рухового) корінців спинного мозку. Спинномозкових нервів 31 пара: 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприкова. Спинномозковий нерв змішаний, в його складі йдуть аферентні, еферентні й автономні (симпатичні) волокна. Виходячи з міжхребцевого отвору, кожний спинномозковий нерв ділиться на 4 гілки: черевну (передню), спинну (задню), сполучну і мозкової оболонки. Черевна гілка бере участь в утворенні сплетень: шийного, плечового, поперекового і крижового. Спинна гілка іннервує м'язи і шкіру спини, потилиці Сполучна гілка з'єднує спинномозковий нерв з вузлом симпатичного стовбура. Оболонна гілка (чутлива) іннервує оболонки спинного мозку.

Н. ЧЕРЕПНІ (nn. craniales) — утворюються від ядер головного мозку. Усі виходять з основи головного мозку (за винятком IV пари). Кожна пара нервів має назву і порядковий номер (згідно з послідовністю виходу): І пара — нюховий нерв, II — зоровий, III — окоруховий, IV — блоковий, V — трійчастий, VI — відвідний, VII — лицевий, VIII — присінково-завитковий, IX — язико-горловий, X — блукаючий, XI — додатковий, XII — під'язиковий. За функціями нерви розподіляють на три групи: чутливі — І (нюхові), II (зорові), VIII (присінково-завиткові) пари; рухові IV (блокові), VI (відвідні), XI (додаткові), XII (під'язикові) пари; змішані — III (окорухові), V (трійчасті), VII (лицеві), IX (язико-горлові), X (блукаючі) пари.

НЕРВОВІ ВОЛОКНА (neurofibra) — це відростки нервових клітин, огорнуті оболонками клітин олігодендроглії (шваннівських). Нервові волокна поділяються на м'якушеві та безм'якушеві. До складу безм'якушевого нервового волокна входять 7—12 відростків різних нервових клітин, огорнутих клітинами олігодендроглії, зовні від яких розміщується базальна мембрана. Оскільки відростки нервових клітин огорнуті оболонкою клітин олігодендроглії тільки один раз, то нервовий імпульс розсіюється й переходить частково на інші відростки нервових клітин і поширюється в 10 разів повільніше, ніж у м'якушевих нервових волокнах (швидкість 0,5—10м/с). Безм'якушеві нервові волокна входять до складу нервів переважно внутрішніх органів тіла людини. М'якушеве нервове волокно складається лише з одного відростка нервової клітини, яке також огорнуте клітинами олігодендроглії, поверх яких розміщена базальна мембрана. Наявність у м'якушевому нервовому волокні лише одного відростка нервової клітини, добре ізольованого шаром мієліну, та вузлів нервового волокна (перехватів Ранв'є) забезпечує швидке проведення нервових імпульсів (швидкість 100-150 м/с). М'якушеві нервові волокна розміщуються в головному і спинному мозку, а також у складі периферичних нервів.

ОБОЛОНКА М'ЯКА (СУДИННА) (ріа mater) — тонка сполучнотканинна оболонка, в якій розгалужена велика кількість судин. Безпосередньо прилягає до мозкової речовини. Тоненькі гілочки судин, заглиблюючись у мозкову речовину, розгалужуються в ній до капілярів, потім збираються у вени, що з мозку переходять назад у м'яку оболонку.

О. ПАВУТИННА (arachnoidea) — дуже тонка напівпрозора сполучнотканинна оболонка, розташована між м'якою і твердою оболонками. До мозку не прилягає. Відділяється від нього м'якою оболонкою і підпавутинною порожниною, заповненою цереброспи-нальною рідиною. На поверхні закруток м'яка і павутинна оболонки досить щільно прилягають одна до одної, залишаючи між собою тільки капілярний простір. Над борознами утворюються більші простори, заповнені цереброспінальною рідиною. Ті місця навколо головного мозку, де ці простори великі і містять у собі багато рідини, називаються збірниками. Найбільшими підпавутинними збірниками є: мозочководовгастий, збірник бічної ямки мозку, перехрестя, міжніжковий.

О. ГОЛОВНОГО МОЗКУ ТВЕРДА (dura mater encephali) — дуже тверда мозкова оболонка, прилягає до кісток черепа, утворюючи їхнє внутрішнє окістя Між твердою і павутинною оболонками є вузький простір, заповнений серозною рідиною. Він називається субдуральною порожниною. Від твердої мозкової оболонки відходять відростки, які заглиблюються у великі щілини між частками мозку. Це захисні пристосування; вони заважають тисненню однієї частки мозку на іншу. Найбільшими відростками твердої оболонки є мозковий і мозочковий серп, мозочковий намет і діафрагма сідла. В деяких місцях тверда мозкова оболонка розщеплюється на два листки і утворює пазухи, заповнені венозною кров'ю.