Неповторність української жіночої поезії та прози

Від чоловіків неодноразово можна почути думку, що жінки менш вартісні в розумовому та духовному плані, адже вони нічого цінного не створили за весь період розвитку людства. При цьому ж забувають, що суспільна система, створена таки чоловіками, обмежувала жіночий простір сімейними обов’язками та хатніми клопотами. Можливо, саме ці обставини вплинули на розвиток свідомості жінки. І тому вона більше, ніж чоловік, заглиблена в себе, у внутрішній світ.
Але настав той час, коли жінки посмілішали і почали активніше домагатися рівних з чоловіками прав. Жіночий простір почав розширюватись завдяки літературі. Саме в цьому виді мистецтва жінки вбачали найефективніше проявлення своїх здібностей. Не випадково Ольга Кобилянська в повісті «Царівна» показує бажання і намагання Наталки Верковичівни стати письменницею. Це прагнення «нової жінки» – заробляти собі на життя літературною працею.
Філософія життя переконливо доводить, що сенс жіночого буття полягає в тому, щоб залишатися людиною і жінкою водночас. Але вільною жінка може бути лише у вільній країні. Так у контексті національної свідомості розвивається жіноча свідомість. Бібліотекою МДПУ було оформлено книжкову виставку «Неповторність української жіночої поезії та прози».


Неповторність української жіночої поезії та прози

Неповторність української жіночої поезії та прози

Неповторність української жіночої поезії та прози

Неповторність української жіночої поезії та прози


шаблоны для dle 11.2